Важливі якості для успішного навчання

Що допомагає дитині добре вчитися? Часто вважається, що це високий IQ, приголомшлива школа, добре сплановані уроки, кваліфіковані вчителі, творчо складена навчальна програма, високі очікування тощо.

Хоча всі ці фактори дійсно допомагають, реальний секрет успішного навчання криється в самих дітях. Діти з настроєм на хороше навчання будуть успішними навіть у посередній школі, у той час як ті, хто приходить з мисленням, що ускладнює навчання, не зможуть отримати користь, навіть маючи найкращі освітні можливості.

Численні дослідження, проведені в різних країнах світу, демонструють, що результати оцінювання якості навчання підвищуються на 10 % тоді, коли діти заохочуються до розвитку позитивного ставлення до себе й навчання. З огляду на висновки цих досліджень, у школах по всьому світу починають пропонувати та впроваджувати програми, які допомагають учням розвивати ключові якості свого характеру.

Але часто батьки не знають про цей феномен і не розуміють, що є речі, які можуть набагато більше вплинути на хорошу освіту дітей, ніж просте забезпечення місця в найкращій школі району або навіть міста. Школа й учителі можуть перетворити дітей на вундеркіндів, якщо їхні батьки закладуть удома основи, які будуть стимулювати учнів справлятися із труднощами у класі.

Є багато доказів того, що риси характеру, такі як наполегливість, оптимізм і мужність, а також гнучкість мислення, активно сприяють покращенню академічної успішності. Є шість ключових якостей, які батьки можуть виховати в дітей, щоб допомогти їм устигати в школі найкращим чином.

1. Життєлюбність

Визначення «здатність любити й цінувати життя» може звучати непереконливо в жорсткому світі екзаменаційних оцінок, але любов і безпеку живлять безліч якостей, яких потребують успішні учні. Ця якість передбачає здатність бути відкритим і сприйнятливим, готовність до взаємозалежності та взаємодії.

У той же час розвиток вдячного ставлення до життя означає можливість радіти навчанню, спілкуванню із природою, цікавій історії, досягненням і товариству своїх однокласників. Усе це, у свою чергу, живить упевненість, азарт і допитливість у процесі навчання.

2. Гнучкість мислення

Протягом багатьох років гнучкість мислення вважалася суттєвою запорукою успішного навчання. Ця риса допомагає дітям мислити більш вільно й реалістично, бути більш креативними й уникати депресій і тривог.

Діти, які мають гнучкість мислення, роблять спробу за спробою. Вони розуміють, що навчання передбачає безліч невдач, і можуть їх подолати. Діти із гнучким мисленням розмовляють із собою зовсім не так, як діти, позбавлені цієї якості, – вони не перетворюють помилки на катастрофи («Я не здав математику – це катастрофа. Я ніколи не впораюся з математикою»). Замість цього вони дивляться на проблему ширше й позитивніше («Це був жахливий тест, я його провалив, а все тому, що я недостатньо працював. Наступного разу буду більше перевіряти себе й упораюся краще»).

3. Самодисципліна

Є багато досліджень, які доводять, що здатність дітей контролювати свої імпульсипризводить до покращення здоров'я, добробуту та внутрішньої гармонії в подальшому житті. У школі самодисципліна займає центральне місце.

Успішні учні повинні слухати, вбирати нову інформацію й думати, міркувати. Вони повинні продовжувати йти важким шляхом, братися за важкі завдання, добре керувати часом (знати основи тайм-менеджменту), зберігати зосередженість та увагу. Діти, які, відповідаючи на уроці, викрикують перше, що спало їм на думку, ніколи не будуть успішними в навчанні. Звісно, безрадісна дитина, яка надмірно контролює себе, також ніколи не стане успішною. Уся справа в розумній мірі. Усім дітям необхідно розвивати дієвий «внутрішній центр контролю».

4. Чесність

Чесність має велике значення для успішного навчання, оскільки її протилежності – обман і самообман перешкоджають прогресу. Успішні учні не кажуть: «Я блискуче оволодів природничими науками», вони аналізують свої знання: «У мене порядок з фотосинтезом, але не впевнений, що вже засвоїв структуру атома, треба ще попрацювати». І з цим не можна зволікати, чесність потрібно відновити якомога швидше.

Школяр, який з інтересом питає, що означає слово в оповіданні, а не робить вигляд, що добре знає його, уже знаходиться на шляху до успіху в навчанні. Чесність дозволяє дітям будувати добрі стосунки з учителями та наставниками. Вона породжує впевненість, привертає добру волю й дає дітям безпомилковий компас у навчанні.

5. Сміливість

Вивчення будь-чого: фортепіано, фізики, тенісу – це зустріч з невідомим і з новими викликами. Успішні учні так само бояться цього, як і інші, але можуть подолати свій страх і зосередитись. Вони не впадають у відчай, тобто, зазнавши невдачі, знову повторюють спробу. Вони вміло йдуть по шкільному житті.

Діти потребують моральної сміливості, щоб відмовитись від чинників, які відволікають, і бути готовими уславитися «ботаніками», якщо вони хочуть учитися. Сміливість і мужність також допомагають їм стояти на своєму під час виникнення на їхньому шляху спокус підліткового віку.

6. Доброта

Успішні учні добрі до себе. Вони розуміють, що навчання іноді буває дуже складним і не завжди в ньому все ясно та зрозуміло, але дотримуються «правильних» думок, щоб заохотити себе йти далі.

Гарний настрій також привертає до учнів інших людей і підкріплює навчання через їхню допомогу й підтримку, а також дозволяє їм продуктивно працювати в команді та групі. Доброзичливість також живить слухання й емпатію, які, у свою чергу, сприяють глибшому, складнішому навчанню.

Усі ці якості характеру й особистості в цілому чудово підходять як для навчання, так і для життя. Дослідження показують, що вони допомагають людям набути більше впевненості, у тому числі і при зустрічі із труднощами, заробляти більше грошей, мати роботу, яка приносить задоволення, будувати більш міцні стосунки та тримати депресію й занепокоєння на віддаленій відстані від себе.

Але, на жаль, цифри також показують, що все більша кількість дітей росте з меншою здатністю контролювати свій настрій, направляти свої дії або демонструвати співпереживання й самовладання, у той час як велика кількість проблем психічного здоров'я, зокрема розлад харчової поведінки й самоушкодження, не зменшується, а лише зростає.

Наші діти мають гостру потребу в нас, щоб ми допомогли їм розвинути більш сильні, більш гнучкі внутрішні стрижні. Усі ті якості, які сприяють формуванню сильного внутрішнього ядра, можуть активно заохочуватись батьками (разом батьки та школи працюють більш ефективно). Так само як м'язи стають сильніше завдяки регулярним фізичним вправам, так і риси характеру посилюються від вдумливого заохочення й підкріплення.

Як розкрити здібності вашої дитини

Привілей і прямий обов'язок батьків – піклуватися про освіту дитини. Почніть це робити, використовуючи наведені нижче поради.

·                                 1. Почніть якомога раніше: просто зараз, незалежно від віку вашої дитини, не відкладаючи. Якщо ваша дитина новонароджена – це прекрасний час, щоб розпочати, якщо ваша дитина підліток, почати теж зовсім не пізно.

·                                 2. Навчання повинно бути веселим. Дитина повинна ставитись до навчання як до веселого проведення часу. Як ви думаєте, що дитина робить, коли вона грається зі своїми іграшками? Вона ретельно вивчає й досліджує навколишній світ. Спостерігаючи за тим, як дитина грається, ви обов'язково помітите, що коли вона дізнається про все, що можна дізнатися завдяки своїй іграшці, вона відкидає її в бік й шукає нову! Зробіть навчання легким і радісним. Це необхідно для того, щоби процес пізнання був настільки цікавим і приємним, щоб не припинявся протягом усього життя.

·                                 3. Ви є головним учителем вашої дитини. Незалежно від того, скільки вчителів у неї у школі й поза школою, ви її перший і найголовніший учитель. Скористайтеся цим і переконайтеся, що передаєте своїм дітям усі найцінніші уроки, яких навчило вас життя.

·                                 4. Ми всі недооцінюємо здатність дітей навчатись. Коли діти ще не можуть розмовляти, ми не знаємо, як вони вчаться й наскільки швидко вони це роблять. Ми не знаємо, що вони можуть зрозуміти. Але ж вони вчаться й це дуже цінний час, протягом якого вони вивчають свою рідну мову. І вже в цей час ми можемо почати їх учити читати!

·                                 5. Якщо ваша дитина буде зайнята багатьма різними видами діяльності та предметами, вона зможе зрозуміти, в якому з них вона найбільш зацікавлена. Тоді ви зможете зробити її інтерес пріоритетом, а інші види діяльності допоміжними. Дайте вашій дитині свободу та простір, щоби пізнати себе.

·                                 6. Діти ненавидять, коли їх тестують і перевіряють. Ніколи не піддавайте свою дитину таким процедурам, оскільки це може вбити радість і безтурботність її пізнання й навчання. Повірте, що яку б галузь знань ви не опановували разом з вашою дитиною, ваше навчання завжди успішне. Повірте, що ваша дитина вчиться. Ніколи не сумнівайтесь у цьому. Коли прийде час, дитина покаже вам, як багато вона дізналась.

·                                 7. Діти вчаться набагато швидше, ніж ми, дорослі. Якщо ми хочемо зберегти зацікавленість нашої дитини у предметі, то повинні орієнтуватись у ньому зі швидкістю дитини, а отже, дуже швидко.

·                                 8. Упевненість вашої дитини в собі та її почуття власної гідності надзвичайно важливі для успіху. Шукайте те, за що ви могли би похвалити її, уникайте критики. Щодня, коли дитина лягає спати, обговорюйте з нею події дня й перераховуйте всі її успіхи й досягнення за минулий день. Зробіть цю процедуру звичкою, і вона суттєво вплине на впевненість вашої дитини.

·                                 9. З раннього дитинства вчіть дитину ставити цілі. На початку року ви можете встановити цілі на рік, на початку місяця – на місяць, а на початку тижня – на весь тиждень. Навчіть дитину складати план своїх майбутніх дій, а також переглядати та змінювати його, коли це необхідно. У кінці року проаналізуйте й відзначте досягнення дитини за минулий рік. Простежте за тим, щоб ваша дитина зрозуміла, наскільки вона успішна.

·                                 10. Обов'язково переконайте дитину в тому, що припускатись помилок абсолютно нормально. Вдатися до спроб і зазнати невдачі – нормально. Невдачі й помилки – це відмінна можливість навчитися, сигнал про те, що можна спробувати те ж саме, але в інший спосіб. Дитина, яка це розуміє, не буде сумувати або здаватись. Дитина, яка засвоїть цей урок, буде зберігати здорову самооцінку та впевненість у собі, не дивлячись на невдачі.

Чим більше ви будете залучатись до навчання вашої дитини, тим сильнішим буде зв'язок між вами. У міру того як ви будете спостерігати за розвитком і становленням своєї дитини, за її успіхами й досягненнями, ваші спільні зусилля стануть найціннішим капіталом її життя й ваших спільних спогадів.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

Загальні поради батькам першокласників

1.  Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом.

2.  Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні; не вживайте образливих  

     слів.

3.  Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо ви цю проблему   

     не  вирішили, - провини дитини у цьому немає.

4.  Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона багато працює,

     витрачає сили. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом.

5.  Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних

     слів без подібних застережень: "Дивись, поводь себе гарно!",

     "Щоб не було поганих оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.

6.  Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй

     розслабитись (згадайте, як вам тяжко після важкого робочого дня).

7.  Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у   

     цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

8.  Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану,  

     хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.

9.  Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.

10. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.

11. При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: "Якщо ти будеш добре

      вчитись, то ..." Часом умови ставляться важкі - й тоді ви опиняєтеся у

      незручному становищі.

12. Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з

      дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її  

      радощі.

13. У сім'ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі

      суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не зайвим буде

      почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її:

      головний біль, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники стомлення,

      перевантаження.

15. Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні

      слова. Не лінуйтесь подарувати це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне

      напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити.

16. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий

      трудовий день - і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому

      їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати, якогось дива від

      дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в

      дитині, постійно заохочувати її. 

                 
                                          Пам’ятка батькам першокласника

1. Підтримайте в дитині його прагнення стати школярем. Ваша щира

    зацікавленість в його шкільних справах і турботах, серйозне відношення до

    його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть

    першокласникові підтвердити значущість його нового положення і

    діяльності.

2. Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він зустрівся в школі.

    Поясніть їх необхідність і доцільність.

3. Ваш малюк прийшов у школу, щоб вчитися. Коли людина вчиться, у нього

    може щось не відразу виходити, це природно. Дитина має право на

    помилку.

4. Складіть разом з першокласником розпорядок дня, стежте за його

    дотриманням.

5. Не пропускайте труднощів, які можуть виникнути у дитини на

    початковому етапі навчання в школі. Якщо у першокласника, наприклад, є

   логопедичні проблеми, постарайтеся впоратися з ними на першому році

   навчання.

6. Підтримайте першокласника в його бажанні добитися успіху. У кожній

   роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б його похвалити.

   Пам'ятайте, що похвала та емоційна підтримка ("Молодець!", "Ти так добре

   впорався!") здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення.

7. Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, його учбових справах, не

   соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного

   психолога.

8. Зі вступом до школи в житті вашого малюка з'явилася людина

   авторитетніша, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку першокласника про

    свого педагога.

9. Навчання - це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно міняє

    життя дитини, але не повинно позбавляти її різноманіття, радості, гри. У

   першокласника повинно залишатися досить часу для ігрових занять.

Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи 
 

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи, є добре ставлення батьків до дітей, розуміння їхнього внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини. Але не дивлячись на це, можна дати деякі рекомендації з полегшення процесу адаптації дітей до школи:

- повірте в унікальність та неповторність власної дитини, в те що Ваша дитина – єдина у своєму роді, несхожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.

- Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.

- Не соромтесь демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.

- Не бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.

- В якості виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.

- Намагайтесь, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише самі основні на Ваш погляд) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь встановлених заборон і дозволів.

- Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями – це самий ефективний спосіб давати їй інструкції. У випадку непокори, батькам необхідно переконатись, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що достатньо ефективно, якщо дитина звикла реагувати на ввічливі прохання батьків. І лише тоді, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання. Немає потреби нагадувати, що покарання повинно відповідати вчинку, дитина має розуміти за що її покарали. Батьки самі вибирають міру покарання, але важливо зазначити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками каральна міра. 

Пам'ятайте:

* Покарання – це моральний замах на здоров'я: фізичне і психічне.

* Покарання не повинно бути за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим.

* Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.

* Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилось. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

* Хоч би що там трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

* Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.

* Не забувайте, що ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчите краще розуміти один одного.

* Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитись вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.

   Прийнята в деяких родинах система залякування дітей, безумовно, заслуговує осудження, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження – неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування таланту, особистості дитини, легко призводять до психостенічних реакцій, імпульсивних дій та афектів.

   Існує термін "шкільна фобія", тобто острах у деяких дітей перед відвідуванням школи. Насправді часто йдеться не стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розлучатися з батьками. Якщо дитина дуже хвороблива, то, як правило, вона перебуває в умовах гіперопіки з боку батьків.

    Іноді зустрічаються батьки, котрі самі побоюються школи і побіжно навіюють це побоювання своїм дітям, або драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру і тим самим створюють у неї "навчальну фобію".

    Як результат – у дітей виникають, невпевненість у своїх силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.

   Дуже важливо піклуватись про те, щоб створити дитині ситуацію з гарантованим успіхом. Можливо, це буде вимагати від батьків деякої зміни вимог до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.

Сучасна література і практичний досвід психологів вказує на велику кількість випадків, коли погіршення і психічного, і фізичного здоров'я дитини пов'язано тільки з тим, що дорослі водять дитину з собою по місцях масового скупчення людей.

Деякі батьки не помічають різниці між собою і дитиною (забуваючи про те, що дитина – це не маленька копія дорослої людини, а маленька людина, яка живе і розвивається у своєму світі і вимірі, за власними законами), придушуючи її зливою інформації, непосильними для неї емоційними навантаженнями, характерними для їх спілкування. Все це не минає безслідно, і в дітей з’являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Якщо в родині негаразди і дитина постійно знаходиться в сфері спілкування батьків, тобто активно залучається як активний співучасник у їх сварках і з’ясуваннях, то, можливо, ніхто не здивується, коли у дитини з'являться невротичні симптоми та інші порушення психічного і фізичного розвитку, які будуть блокувати розвиток у дитини її таланту.

Коли дитина йде до школи, різко змінюється її спосіб життя. І якщо дитина не готова до цієї зміни, то школа для неї перетворюється на пекло і дитина поступово набирає стільки негативних відчуттів, що навіть відмовляється йти до навчального закладу.

7 правил по збору портфеля

Нова канцелярія вже давно куплена і чекає своєї години. Збираючи дитину перший раз в перший клас, хочеться покласти в портфель всі канцелярські багатства. Не поспішайте. Необхідний вміст портфеля вчитель зазвичай озвучує на перших батьківських зборах. А ваше завдання - навчити дитину правильно збирати портфель.

Правило 1: дитина повинна самостійно збирати - розбирати портфель. Щоб добре орієнтуватися у власному портфелі, дитина повинна збирати - розбирати його самостійно. Інакше, замість того щоб слухати вчителя, він велику частину уроку шукатиме в портфелі необхідні речі. Навіть якщо в портфелі всього одне відділення (хоча в більшості сучасних ранців їх як мінімум три), дитині буде потрібно не меншого 10-15 хвилин, щоб знайти потрібну річ в незнайомих надрах портфеля. 

Правило 2: портфель треба збирати щодня. Щодня в портфелі скупчується безліч непотрібних папірців, крихт і всіляких «цінних», але абсолютно непотрібних в школі речей. Стежите, щоб дитина щодня виймала з портфеля весь вміст, викидав сміття і складав назад в портфель тільки необхідні речі. 

Правило 3: нічого зайвого. Завдання батьків - стежити, щоб дитина не носила з собою зайвої тяжкості. По санітарних нормах, що діють, більше трьох кілограмів піднімати перво- классникам не рекомендується. Окрім покладених за програмою 2-3 підручників і 2-3 зошитів, в ранці першоклашки обов’язково лежатимуть пенал з ручками і олівцями, щоденник, рахункові палички, підставка для книг і сніданок. В результаті набирається якраз близько трьох кілограмів. Перший час батькам доведеться контролювати, що дитина кладе в портфель, а потім він буде це робити самостійно. 

Правило 4: гігієнічне приладдя. Навіть у платних школах туалетний папір часто відсутній, не кажучи вже про муніципальні заклади. Тому в портфелі завжди повинні лежати невеликий рулон туалетного паперу і упаковка вологих серветок. Якщо дитина соромиться діставати в школі туалетний папір, покладете її в непрозорий пакет. 

Правило 5: окремі контейнери для їжі. Практично у всіх школах дітям недостатньо стандартних шкільних сніданків і батьків просять давати дитині з собою додатковий сніданок - декілька бутербродів, сік і печиво. Незалежно від того, яку їжу ви даватимете дитині, для неї потрібні спеціальні контейнери з кришкою, що щільно закривається. Часто батьки упаковують їжу у фольгу або в поліетиленові пакети. Але упакована таким чином їжа може розкришитися. До того ж, якщо носити її без контейнера, весь вміст портфеля пропахет їжею. Поясните дитині, що, перекусивши, він повинен всі обгортки і порожні пакети покласти назад в контейнер і щільно закрити його. 

Правило 6: іграшки залишаються удома. Іграшкам в портфелі робити нічого. Якщо дитина дуже наполягає, домовитеся, що він діставатиме іграшки з портфеля тільки на зміні, а перед початком уроку знову прибере їх в портфель. Можна, наприклад, укласти угоду, що при першій скарзі вчителя з приводу ігор на уроках - іграшки залишаються удома. 

Правило 7: мінімум дорогих речей. Питання, давати чи ні дитині в школу мобільний телефон, до цих пір залишається спірним. Мобільний телефон (і інші дорогі речі) не є предметами першої необхідності. У більшості шкіл у вестибюлях встановлені безкоштовні телефони-автомати. В крайньому випадку дитина може подзвонити з канцелярії або з пункту охорони. Якщо ви все-таки вважаєте, що телефон йому необхідний, поясните йому, що на час уроків необхідно відключати звук і прибирати телефон в портфель. Крім того, необхідно пам’ятати, що телефон може загубитися або бути вкраденим. Це відноситься і до наручного годинника, який діти часто знімають на фізкультурі і забувають надіти. 

Поради батькам щодо зняття психологічного напруження у дітей

У “шкільному” житті першокласники стикаються з труднощами, невдачами, незаслуженими звинуваченнями, образами, допускають помилки, потрапляють в конфлікти, відчуваючи невпевненість.

Найбільш доцільними для зняття психологічного напруження учнів молодшого шкільного віку (як вважає В.І.Шахненко) є дихальна гімнастика, фізичні навантаження, домашній затишок, спілкування з четвероногим другом, живопис, художнє слово, театр, позитивні емоції, музика та спілкування з природою.

Батькам доцільно знати способи зняття психічного напруження в дітей.

1. Глибоке дихання

Зробити глибокий вдих, випинаючи живіт уперед до відчуття участі в цьому діафрагми. Тепер трохи повільніше, видихаючи повітря до втягування живота всередину. При цьому дитина повинна уявляти, що вдихає цілющий кисень - здоров'я, спокій, а видихає повітря, непотрібне організмові, -хворобливість і хвилювання.

2. Фізичні навантаження

Найкращим способом зняття нервового напруження є фізичні навантаження - фізична культура та фізична праця. Якщо в дитини поганий настрій, їй необхідно гратися на свіжому повітрі в рухливі ігри, спортивні ігри — футбол, волейбол, теніс.

3. Домашній затишок, спілкування з четвероногим другом. Дитина повинна знати, що коли їй дуже важко, її образили, треба йти додому. Домашній затишок, добре і лагідне слово рідних допоможуть їй. Вчені вважають, що кішка та собака знімають стресовий стан, заспокоюють нервову систему.

4. Живопис

Живопис своїм розмаїттям кольорів, грою світла й тіні створює особливу музику картини. Так вважав французький художник Е.Делакруа. А російський вчений Ф.Шмідт писав, що колір сам по собі, незалежно від предмета, якому він властивий, справляє на глядача певний психофізіологічний вплив.

5. Художнє слово

Читання цікавої казки, оповідання сприяє зменшенню нервового напруження і заспокоює дитину.

6. Театр 
Вважають, що він має магічну силу впливу на психіку. Якщо є така можливість, відвідайте з дитиною ляльковий театр, подивіться мультфільм.

7. Позитивні емоції

З давніх-давен відомо, що усмішка, жарт, гумор знімають психічне напруження. Ю.Нікулін писав: "Я твердо вірю: сміх зміцнює здоров'я і подовжує життя". Почитайте з дитиною гуморески, відвідайте цирк.

8. Музика

Людям здавна відомо про цілющі властивості музики. Російський невропатолог і психіатр В.М. Бехтєрев довів, що в дитячому віці нормальному, здоровому розвиткові організму сприяють ніжні колискові пісні, спокійна музика.

9. Спілкування з природою

Природа заспокоює нервову систему, робить людину добрішою. Отже, якщо в дитини поганий настрій - відпочиньте з нею серед природи.

10.Гра – явище феноменальне, вона притаманна всім дітям без винятку. Особливу значущість гра має для першокласників, оскільки це та діяльність, без якої дитина шести років не може нормально жити і розвиватись. У навчальному процесі через його регламентованість не завжди є можливість забезпечити умови, необхідні для розгортання справжньої гри: ініціатива, добровільність, спонтанність, необмежене мовне спілкування. Тому доцільно батькам учнів першого класу подбати про те, щоб діти достатньо гралися у вільний від шкільних занять час. Причому, чим більший вибір ігор, тим легше розкрити індивідуальні можливості й обдарування кожної дитини, створити оптимальні умови для її повноцінного розвитку.

Творчо, оригінально наслідуючи дорослих, дітей, поведінку уявних персонажів, їх ставлення до оточення, дитина засвоює моральні норми, на чуттєвому рівні прилучається до культури середовища, що її оточує. Другий фактор, яким зумовлюється виховний вплив творчих ігор – реальні міжособистісні стосунки дітей у процесі гри. Вони мають величезне значення для подальшого розвитку особистості, засвоєння норм поведінки в дитячому середовищі.

Як уникнути помилок, працюючи з дитиною над виконанням домашніх завдань?

1. Виховувати звичку виконувати домашнi завдання систематично.

2. Починати виконувати завдання можна вже через 1,5 - 2 години пiсля шкiльних занять. Оптимальний час — з 15.00 до 17.00.

3. Привчати дитину сiдати до роботи без нагадувань.

4. Навчити дитину користуватися годинником. Показати, як за годинником робити перерви (10 - 15 хв) для активного вiдпочинку i знову сiдати до роботи. Усе це дитина має виконувати незалежно вiд того, можете ви їй придiлити увагу чи нi.

5. Навчити дитину спочатку складати орiєнтовний план майбутнiх дiй, радитися з вами та обговорювати, як виконати завдання, а потiм самостiйно братися до роботи.

6. Навчити видiляти головне й другорядне, умiти зосередитись на головному.

7. Не забувати нагадувати учневi повторити правила, якi вивчали на уроках.

8. Виховувати у дитини самоконтроль, самоаналiз та самооцiнювання. Найпростiший спосiб — порiвняння сьогоднiшнього рiвня виконання з учорашнiм. Акцентувати увагу навiть на незначних перемогах, щоб дитина помiчала їх і намагалася досягати бiльших результатiв.

9. Не порiвнювати результати навчання своєї дитини з результатами iнших дiтей, а тiльки з її власними!

10. Не забувати вiдзначити стараннiсть дитини. Не створювати “хронiчний дефiцит похвал” через те, що дитина одержує нижчий бал замiсть очiкуваного високого.

11. На початку навчального року корисно контролювати, як дитина виконує домашнi завдання. Перевіряти, чи правильно вона зрозумiла пройдений матерiал. У І семестрi краще це робити щовечора, а у ІІ — контроль можна зменшити до 2 - 3 разiв на тиждень.

12. Перевiряти — не значить “робити замiсть”: нiколи не пiдказуйте дитинi готових рiшень.

Примiтка. Пам’ятайте, що телевiзор — ворог № 1 успiшного навчання. Не потрiбно вмикати його ранiше, нiж будугь виконанi усi завдання. Якщо дитина дивиться телевiзор пiд час денного вiдпочинку, то їй буде важко зосередитися. Бажано дозволяти дивитися тiльки дитячi передачi.

Методичні рекомендації для батьків 1-х класів з питання адаптації шестирічок до школи

1. Виховувати повагу до дорослих, однолітків.

2.Навчити дитину до школи або в перші місяці шкільного життя дотримуватись режиму дня.

3. Бути небайдужим до того, чим живе дитина у школі.

4. Дбати про мотивацію навчання.

5. Відвідувати регулярно батьківські збори.

6. Мати постійний зв’язок з учителем.

7. По можливості зустрічати дитину зі школи.

8. Бути терплячими до дітей, поменше їх сварити за перші невдачі, дарувати їм якомога більше ласки.

9. Не платити дітям гроші за гарну поведінку чи позитивну оцінку.

10. Навчати дітей сумлінному відношенню до справи власним позитивним прикладом.

11. Більше часу приділяти щодня дитині. У вихідні дні дітей залучати до загальних сімейних справ.

12. Не давати марних обіцянок дітям.

13. Не робити зауважень або сварити в присутності інших (однокласників, вчителя тощо).

14. Давати відповіді на всі дитячі запитання.
15. Ставитися до молодшого школяра як до дорослої людини. 
16. Організовувати дозвілля школярів у позаурочний час

 І пам'ятайте: якими б прикрими не були знущання для вас і вашої родини, є багато людей і способів вирішити цю проблему.Матеріали сайту Розвиток дитини Osvita.ua